позівати
ПОЗІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.
1. Зівати не дуже сильно або час від часу.
Злегка позіваючи, лагодився [пріор] прилягти і віддихнути після доброго обіду (Фр., II, 1950, 169).
2. перен. Допускати промахи, помилки; хибити.
Я з п’ющими за пліт не виливаю, З їдцями їм, для бійки маю бук, На празнику життя не позіваю, Та в бідності не опускаю рук (Фр., XI, 1952, 61).
3. перен. Зяяти.
Долішня половина печі була відкрита і позівала темною.. пащекою (Фр., II, 1950, 256).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позівати — позіва́ти дієслово недоконаного виду злегка зівати; хибити діал. Орфографічний словник української мови
- позівати — -аю, -аєш, недок., діал. 1》 Зівати не дуже сильно або час від часу. 2》 перен. Припускатися помилок; хибити. 3》 перен. Зяяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позівати — ПОЗІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. 1. Позіхати не дуже сильно або час від часу. Злегка позіваючи, лагодився [пріор] прилягти і віддихнути після доброго обіду (І. Франко). 2. перен. Допускати промахи, помилки; хибити. Словник української мови у 20 томах
- позівати — ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю. Словник синонімів української мови