1. Орфографічний словник української мови

покрикнути

покри́кнути

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покрикнути — -ну, -неш, док. 1》 Те саме, що крикнути. || Голосно, збуджено вигукнути щось. 2》 на кого і без додатка. Крикнути на когось, примушуючи щось зробити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покрикнути — ПОКРИ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. Те саме, що кри́кнути. – Піду, мамо, прогуляюся. – Іди, доню. – Сама її за ворота провела та тоді вже услід, схаменулась, покрикнула: – Не барись довго, Марусе! (Марко Вовчок); // Голосно, збуджено вигукнути щось. Словник української мови у 20 томах
  3. покрикнути — ПОКРИ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. Те саме, що кри́кнути. — Піду, мамо, прогуляюся. — Іди, доню. — Сама її за ворота провела та тоді вже услід, схаменулась, покрикнула: — Не барись довго, Марусе! (Вовчок, І, 1955, 212); // Голосно, збуджено вигукнути щось. Словник української мови в 11 томах
  4. покрикнути — Покри́кнути, -кну, -неш гл. Вскрикнуть. Ой крикнув — покрикнув сильне багач молодий. Рудч. ЧП. 82. Так і покрикнули з жалю та з досади. МВ. І. 41. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Словник української мови Грінченка