1. Орфографічний словник української мови

полонений

поло́нений

дієприкметник

від: полони́ти

полоне́ний 1

прикметник

полоне́ний 2

іменник чоловічого роду, істота

про людину

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полонений — як ім., бранець, військово-полонений, р. полоненик, полонянин. Словник синонімів Караванського
  2. полонений — див. невільник Словник синонімів Вусика
  3. полонений — I полон`ений-а, -е, прикм. Взятий у полон; який перебуває у полоні. || у знач. ім. полонений, -ного, ч. Той, кого взято в полон (у 1 знач.). II пол`онений-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полонити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. полонений — ПОЛОНЕ́НИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до полони́ти. З'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. полонений — ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). — Тут колись велика битва була. Словник синонімів української мови
  6. полонений — Полоне́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. полонений — ПОЛОНЕ́НИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до полони́ти. З’являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов’язаних у стяж троянців і троянок (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах