1. Словник української мови в 11 томах

полонений

ПОЛОНЕ́НИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до полони́ти.

З’являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов’язаних у стяж троянців і троянок (Л. Укр., II, 1951, 324);

Військо австрійське панічно залишило поле бою і лише завдячуючи Кутузову не було винищене й полонене Наполеоном (Кочура, Зол. грамота, 1960, 364);

Інженер Лагунський, високий і тонкий, полонений якимись думками, стояв коло вікна й замислено.. дивився згори на береги, на скелі, на Дніпро (Коцюба, Нові береги, 1959, 32);

Його душа, полонена блиском тих чарівних картин, не могла від них відірватися (Фр., V, 1951, 14).

2. у знач. прикм. Взятий у полон; який перебуває у полоні.

Полонені австрійці рубали в лісі дуби під наглядом стражників (Донч., III, 1956, 123);

// у знач. ім. полоне́ний, ного, ч. Той, кого взято в полон (у 1 знач.).

Якось у наметі В солдатськім кашкеті З’явивсь полонений із рідного краю (Воронько, Три покоління, 1950, 22);

Коло самого бліндажа Туманов настиг партію полонених. Їх провадили в тил (Панч, І, 1956, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полонений — як ім., бранець, військово-полонений, р. полоненик, полонянин. Словник синонімів Караванського
  2. полонений — див. невільник Словник синонімів Вусика
  3. полонений — I полон`ений-а, -е, прикм. Взятий у полон; який перебуває у полоні. || у знач. ім. полонений, -ного, ч. Той, кого взято в полон (у 1 знач.). II пол`онений-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полонити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. полонений — поло́нений дієприкметник від: полони́ти полоне́ний 1 прикметник полоне́ний 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  5. полонений — ПОЛОНЕ́НИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до полони́ти. З'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. полонений — ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). — Тут колись велика битва була. Словник синонімів української мови
  7. полонений — Полоне́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)