1. Орфографічний словник української мови

полянка

поля́нка 1

іменник жіночого роду, істота

представниця племені полян

іст.

поля́нка 2

іменник жіночого роду

поляна

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полянка — див. галявина Словник синонімів Вусика
  2. полянка — I див. поляни. II -и, ж. Зменш.-пестл. до поляна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полянка — ПОЛЯ́НКА¹ див. поля́ни. ПОЛЯ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до поля́на. По полянках висипався ряст (Марко Вовчок); На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (М. Словник української мови у 20 томах
  4. полянка — ПОЛЯ́НКА¹ див. поля́ни. ПОЛЯ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до поля́на. По полянках висипався ряст (Вовчок, VI, 1956, 311); На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. полянка — Поля́на, -ни ж. = полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. ум. поля́нка, поляночка. Чуб. V. 477. Словник української мови Грінченка