1. Словник української мови в 11 томах

полянка

ПОЛЯ́НКА¹ див. поля́ни.

ПОЛЯ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до поля́на.

По полянках висипався ряст (Вовчок, VI, 1956, 311);

На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (Коцюб., II, 1955, 309);

Вийшли діти на полянку, на полянку лісову, відпочинути до ранку полягали на траву (Забіла, Одна сім’я, 1950, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полянка — див. галявина Словник синонімів Вусика
  2. полянка — I див. поляни. II -и, ж. Зменш.-пестл. до поляна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полянка — поля́нка 1 іменник жіночого роду, істота представниця племені полян іст. поля́нка 2 іменник жіночого роду поляна Орфографічний словник української мови
  4. полянка — ПОЛЯ́НКА¹ див. поля́ни. ПОЛЯ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до поля́на. По полянках висипався ряст (Марко Вовчок); На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (М. Словник української мови у 20 томах
  5. полянка — Поля́на, -ни ж. = полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. ум. поля́нка, поляночка. Чуб. V. 477. Словник української мови Грінченка