поліглот
полігло́т
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліглот — див. ЛІНҐВІСТ. Словник синонімів Караванського
- поліглот — [пол'іглот] -та, м. (на) -тов'і /-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- поліглот — -а, ч. Людина, яка володіє багатьма мовами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліглот — Кількамовець Словник чужослів Павло Штепа
- поліглот — ПОЛІГЛО́Т, а, ч. Людина, яка володіє багатьма мовами. Історії відомо чимало поліглотів, що знали десятки і навіть сотні чужих мов (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- поліглот — полігло́т (від грец. πολυγλωττος – багатомовний) особа, яка володіє багатьма мовами. Словник іншомовних слів Мельничука
- поліглот — Полігло́т, -та; -гло́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поліглот — ПОЛІГЛО́Т, а, ч. Людина, яка володіє багатьма мовами. Історії відомо чимало поліглотів, що знали десятки і навіть сотні чужих мов (Знання.., 9, 1967, 14). Словник української мови в 11 томах