1. Словник української мови в 11 томах

поліглот

ПОЛІГЛО́Т, а, ч. Людина, яка володіє багатьма мовами.

Історії відомо чимало поліглотів, що знали десятки і навіть сотні чужих мов (Знання.., 9, 1967, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліглот — див. ЛІНҐВІСТ. Словник синонімів Караванського
  2. поліглот — [пол'іглот] -та, м. (на) -тов'і /-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. поліглот — -а, ч. Людина, яка володіє багатьма мовами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поліглот — Кількамовець Словник чужослів Павло Штепа
  5. поліглот — полігло́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. поліглот — ПОЛІГЛО́Т, а, ч. Людина, яка володіє багатьма мовами. Історії відомо чимало поліглотів, що знали десятки і навіть сотні чужих мов (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  7. поліглот — полігло́т (від грец. πολυγλωττος – багатомовний) особа, яка володіє багатьма мовами. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. поліглот — Полігло́т, -та; -гло́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)