1. Орфографічний словник української мови

полірувальник

полірува́льник 1

іменник чоловічого роду, істота

робітник

полірува́льник 2

іменник чоловічого роду

інструмент

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полірувальник — I -а, ч. Робітник, який полірує що-небудь. II -а, ч., спец. Те саме, що полір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полірувальник — ПОЛІРУВА́ЛЬНИК¹, а, ч. Робітник, який полірує що-небудь. ПОЛІРУВА́ЛЬНИК², а, ч., спец. Те саме, що полі́р. Словник української мови у 20 томах
  3. полірувальник — ПОЛІРУВА́ЛЬНИК¹, а, ч. Робітник, який полірує що-небудь. Над обробкою деталей постаменту [для пам’ятника В. І. Леніну] працюють кращі полірувальники (Веч. Київ, 28.II 1958, 1). ПОЛІРУВА́ЛЬНИК², а, ч., спец. Те саме, що полі́р. Словник української мови в 11 томах