1. Великий тлумачний словник сучасної мови

полірувальник

полірува́льник

I -а, ч.

Робітник, який полірує що-небудь.

II -а, ч., спец.

Те саме, що полір.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полірувальник — полірува́льник 1 іменник чоловічого роду, істота робітник полірува́льник 2 іменник чоловічого роду інструмент Орфографічний словник української мови
  2. полірувальник — ПОЛІРУВА́ЛЬНИК¹, а, ч. Робітник, який полірує що-небудь. ПОЛІРУВА́ЛЬНИК², а, ч., спец. Те саме, що полі́р. Словник української мови у 20 томах
  3. полірувальник — ПОЛІРУВА́ЛЬНИК¹, а, ч. Робітник, який полірує що-небудь. Над обробкою деталей постаменту [для пам’ятника В. І. Леніну] працюють кращі полірувальники (Веч. Київ, 28.II 1958, 1). ПОЛІРУВА́ЛЬНИК², а, ч., спец. Те саме, що полі́р. Словник української мови в 11 томах