1. Орфографічний словник української мови

поліціант

поліціа́нт

іменник чоловічого роду, істота

поліціа́нт

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліціант — ПОЛІЦІА́НТ, ПОЛІЦІЯ́НТ, а, ч., розм. Те саме, що поліца́й. Десь на вулиці взявсь поліціант, неначе з землі виріс (І. Нечуй-Левицький); Уже прощаючись, поліціант поінформував Швенда, що чув розмови, буцімто дуче сховали десь флотські офіцери (П. Словник української мови у 20 томах
  2. поліціант — ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах). Словник синонімів української мови
  3. поліціант — ПОЛІЦІ́АНТ, ПОЛІЦІЯ́НТ, а, ч., розм. Те саме, що поліца́й. Десь на вулиці взявсь поліціант, неначе з землі виріс (Н.-Лев., IV, 1956, 300); Уже прощаючись, поліціант поінформував Швенда, що чув розмови, буцімто дуче сховали десь флотські офіцери (Загреб. Словник української мови в 11 томах