1. Словник синонімів української мови

поліціант

ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах). Завмерла станція сумна, в холодних залах тишина, лиш поліцаї, як ворони, крокують важко по перону (В. Сосюра); Поліцейський в своїй пелерині сидів зігнувшись високо десь на стіні, а його кепі блищало на сонці (М. Коцюбинський); На всіх просторах Російської імперії поліцаїв узивали — фараони (О. Ковінька); Трус кінчається нічим, по щастю. Поліціанти тільки поглядають в темний отвір горища (Дніпрова Чайка); Он і Гримичі скільки пережили, коли поліціянти приїхали по Романа і Василя (М. Стельмах); Полісмени густо обліпили огорожу президентської резиденції (Н. Рибак).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліціант — поліціа́нт іменник чоловічого роду, істота поліціа́нт іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. поліціант — ПОЛІЦІА́НТ, ПОЛІЦІЯ́НТ, а, ч., розм. Те саме, що поліца́й. Десь на вулиці взявсь поліціант, неначе з землі виріс (І. Нечуй-Левицький); Уже прощаючись, поліціант поінформував Швенда, що чув розмови, буцімто дуче сховали десь флотські офіцери (П. Словник української мови у 20 томах
  3. поліціант — ПОЛІЦІ́АНТ, ПОЛІЦІЯ́НТ, а, ч., розм. Те саме, що поліца́й. Десь на вулиці взявсь поліціант, неначе з землі виріс (Н.-Лев., IV, 1956, 300); Уже прощаючись, поліціант поінформував Швенда, що чув розмови, буцімто дуче сховали десь флотські офіцери (Загреб. Словник української мови в 11 томах