1. Орфографічний словник української мови

понабріхувати

понабрі́хувати

дієслово доконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понабріхувати — -ую, -уєш, док., розм. Набрехати що-небудь (про багатьох); набрехати багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. понабріхувати — ПОНАБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Набрехати що-небудь (про багатьох); набрехати багато чогось. – Бігме, паноченьку, не казала я таке. То вам понабріхували (Л. Мартович); Чого тільки вона [Параска] на мене не понабріхувала! (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. понабріхувати — Понабрі́хувати, -хую, -хуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. понабріхувати — ПОНАБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Набрехати що-небудь (про багатьох); набрехати багато чогось. Чого тільки вона на мене не понабріхувала! (Н.-Лев., II, 1956, 17); — Бігме, паноченьку, не казала я таке. То вам понабріхували (Март., Тв., 1954, 41). Словник української мови в 11 томах
  5. понабріхувати — Понабріхувати, -хую, -єш гл. Налгать (во множествѣ). Що вона на мене понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і зубата, і горлата, і задріпана, і лиса, ще й до того відьма. Левиц. ПЙО. І. 375. Словник української мови Грінченка