1. Орфографічний словник української мови

попенятко

попеня́тко

іменник середнього роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попенятко — -а, с. Зменш.-пестл. до попеня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. попенятко — ПОПЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до попеня́ 1. Без шапки, він несе в труні своє дитятко І кличе здалека ледаче попенятко, Щоб батька привело, бо треба ж поховать (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна). Словник української мови у 20 томах
  3. попенятко — ПОПЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до попеня́ 1. Без шапки, він несе в труні своє дитятко І кличе здалека ледаче попенятко, Щоб батька привело, бо треба ж поховать (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 80). Словник української мови в 11 томах