1. Орфографічний словник української мови

попередниця

попере́дниця 1

іменник жіночого роду, істота

про людину

попере́дниця 2

іменник жіночого роду

фартух

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попередниця — див. передник Словник синонімів Вусика
  2. попередниця — I -і. Жін. до попередник I. II -і, ж., діал. Те саме, що попередник II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попередниця — ПОПЕРЕ́ДНИЦЯ², і, ж., діал. Те саме, що попере́дник². Олена .. заметушилась, махнула попередницею по лаві: – Сідай, Левку (М. Стельмах); Так як плахта, підперезана окравкою, дає значну розпірку спереду, її прикривають попередницею (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. попередниця — ФАРТУ́Х (предмет одягу у вигляді шматка тканини із зав'язками), НАГРУ́ДНИК рідше, ФАРТУШИ́НА розм., ОПИ́НКА діал., ПОПЕРЕ́ДНИК діал., ПОПЕРЕ́ДНИЦЯ діал., ЗАПА́СКА діал. Словник синонімів української мови
  5. попередниця — Попере́дниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. попередниця — Попередниця, -ці ж. Передняя часть запаски, фартухъ, надѣваемый спереди къ запаскѣ, плахтѣ. Чуб. VII. 427. КС. 1893. V, 282, XII, 449. Вас. 170. МУЕ. І. 141. см. задниця. Словник української мови Грінченка