попередник

Значення в інших словниках

1. попередник — ур. предтеча; (бурі) провісник; мн. ПОПЕРЕДНИКИ, пращури, предки. Словник синонімів Караванського
2. попередник — див. передник; фартух Словник синонімів Вусика
3. попередник — [попеиредниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
4. попередник — I -а, ч. 1》 Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. || Те саме, що предок. 2》 Той, хто своєю діяльністю передував діяльності когось іншого в тій самій галузі. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. попередник — ПОПЕРЕ́ДНИК¹, а, ч. 1. Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. – А се ж тобі навіщо? – спитала я, показуючи на сулію .. – А се учительський спадок!... Словник української мови у 20 томах
6. попередник — I. ПОПЕРЕ́ДНИК (той, хто своєю діяльністю підготував якісь події, розвиток чогось), ПРЕДТЕ́ЧА заст., книжн., уроч. Тоді я найменше думав про їхні (народників) погляди: це були мої попередники, моя рідня, моє джерело ідеалізму! (Є. Словник синонімів української мови
7. попередник — Попере́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. попередник — ПОПЕРЕ́ДНИК¹, а, ч. 1. Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. — А се ж тобі навіщо? — спитала я, показуючи на сулію.. — А се учительський спадок! Мій попередник тримав у сій сулії горілку (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах