попередник

ПОПЕРЕ́ДНИК¹, а, ч.

1. Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь.

– А се ж тобі навіщо? – спитала я, показуючи на сулію .. – А се учительський спадок! Мій попередник тримав у сій сулії горілку (Леся Українка);

Новий шахтар в новій квартирі на другий тиждень оселивсь. І дріб над входом: два-чотири, як в попередника колись (М. Руденко);

Не говорив [Бронко] їй про те, що оберігає її ще й тому, що його попередники не церемонились з нею. А не церемонились тому, що це дівчина з простолюддя, за честь якої нікому було обстати (Ірина Вільде);

// Те саме, що пре́док.

Любов до Вітчизни і зненависть до її осквернителів заповідали нам попередники. І покоління наше не зраджує батьків, дідів і прадідів (П. Панч);

Мова – це кров людської думки. Здобута вона також кров'ю і зусиллями незліченних попередників наших (М. Руденко).

2. Той, хто своєю діяльністю передував діяльності когось іншого в тій самій галузі.

– Нинішній бунтар, чи там революціонер, як доводять камчатські чиновники, не менше впертий і життєздатний, аніж його попередник (М. Стельмах);

В особі Писарєва Франко побачив свого великого російського попередника, однодумця й спільника в боротьбі за “поступ, щастя й волю” (з наук. літ.);

// Той, хто своєю діяльністю підготував розвиток чого-небудь.

Разом з Горьким і Лесею Українкою Коцюбинський є найближчим безпосереднім попередником української радянської літератури (з газ.).

3. Те, що було раніше на місці чого-небудь.

Віримо, що наш новий рік буде кращим, цікавішим, більш значним, ніж його попередник (І. Рябокляч);

Дрібний річковий пісок з маслиновою олією, сода з водою – попередники мила, які вживали ще стародавні єгиптяни і римляни (з наук. літ.);

// Те, що своїм існуванням підготувало виникнення або розвиток чого-небудь.

Попередником масових селянсько-козацьких повстань на Україні наприкінці XVI – на початку XVII століття було антифеодальне повстання селян кінця XV століття, яке охопило Північну Буковину, частину Галичини і Поділля (з публіц. літ.);

Для багатьох наступних видань перші харківські газети і журнали зберігали значення попередників і своєрідних взірців (з наук.-попул. літ.);

// Те, що завжди передує чомусь, віщує вияв чого-небудь; провісник.

Мама випростується .. В очах знайомі блискавки. Я знаю – то попередники справжньої бурі (Ю. Збанацький).

4. Сільськогосподарська культура, якою засівають поле з метою поліпшення якостей ґрунту перед посівом іншої культури.

Чудові якості гороху відомі всім. Він дає високі врожаї, багатий на білок, нагромаджує в ґрунті азот, отже, є прекрасним попередником під інші культури (з газ.);

Докія ступає повільно, наче міряє довгі гони та все роздумує над ними .. А землю тобі таку виділяють, що часом хоч плач. Попередник на ній був не он який, а вона пісна, забур'янена (В. Кучер);

// Стан поля протягом року перед посівом чого-небудь.

Найкращими попередниками для озимої пшениці є чисті і зайняті пари (з наук.-попул. літ.).

(1) Стерньові́ попере́дники – сільськогосподарські культури, після збирання яких на полі залишається стерня (жито, пшениця і т. ін.).

Найгірше росте пшениця після стерньових попередників, особливо якщо ці поля не удобрені (із журн.).

ПОПЕРЕ́ДНИК², а, ч., діал.

Фартух (у 1 знач.).

Сухий, високий на зріст, середнього віку чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Л. Яновська);

– А що, дочко, в житі бродиш? – .. Почервоніла дівчина, а руку з ріжками назбираними в кишеню в попередник шугнула (А. Головко);

Вбрання молодої жінки або дівчини, що складається із сорочки, плахти, попередника, пояса, корсетки, очіпка, намиста з дукачами і кожушанки жіночої, вишитої гарусом.., становить вміст чотирнадцятого залу [Полтавського музею] (з наук. літ.);

// Єпитрахиль.

На кругленькому животику в отця схимника блакитний попередник парчевий (А. Тесленко).