1. Великий тлумачний словник сучасної мови

попередник

попере́дник

I -а, ч.

1》 Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь.

|| Те саме, що предок.

2》 Той, хто своєю діяльністю передував діяльності когось іншого в тій самій галузі.

|| Той, хто своєю діяльністю підготував розвиток чого-небудь.

3》 Те, що було раніше на місці чого-небудь.

|| Те, що своїм існуванням підготувало виникнення або розвиток чого-небудь.

|| Те, що завжди передує чомусь, віщує вияв чого-небудь; провісник.

4》 Сільськогосподарська культура, якою засівають поле з метою поліпшення якостей ґрунту перед посівом іншої культури.

|| Стан поля протягом року перед посівом чого-небудь.

II -а, ч., діал.

Фартух (у 1 знач.).

|| Єпитрахиль.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попередник — попере́дник 1 іменник чоловічого роду, істота той, хто був раніше попере́дник 2 іменник чоловічого роду те, що було раніше попере́дник 3 іменник чоловічого роду фартух діал. Орфографічний словник української мови
  2. попередник — ур. предтеча; (бурі) провісник; мн. ПОПЕРЕДНИКИ, пращури, предки. Словник синонімів Караванського
  3. попередник — див. передник; фартух Словник синонімів Вусика
  4. попередник — [попеиредниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. попередник — ПОПЕРЕ́ДНИК¹, а, ч. 1. Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. – А се ж тобі навіщо? – спитала я, показуючи на сулію .. – А се учительський спадок!... Словник української мови у 20 томах
  6. попередник — I. ПОПЕРЕ́ДНИК (той, хто своєю діяльністю підготував якісь події, розвиток чогось), ПРЕДТЕ́ЧА заст., книжн., уроч. Тоді я найменше думав про їхні (народників) погляди: це були мої попередники, моя рідня, моє джерело ідеалізму! (Є. Словник синонімів української мови
  7. попередник — Попере́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. попередник — ПОПЕРЕ́ДНИК¹, а, ч. 1. Той, хто перебував, жив, працював або виконував якісь функції де-небудь перед кимсь. — А се ж тобі навіщо? — спитала я, показуючи на сулію.. — А се учительський спадок! Мій попередник тримав у сій сулії горілку (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах