послухання
послуха́ння
іменник середнього роду
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послухання — -я, с., заст., рідко. 1》 Те саме, що послух I 1). 2》 Слухання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послухання — ПОСЛУХА́ННЯ, я, с., заст., рідко. 1. Те саме, що по́слух¹ 1. Його брала злість, бо його принцип деспотизма [деспотизму] в сім'ї й послухання жінки Марта потоптала ногами (І. Нечуй-Левицький). 2. Слухання. Словник української мови у 20 томах
- послухання — ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст. Словник синонімів української мови
- послухання — ПОСЛУХА́ННЯ, я, с., заст., рідко. 1. Те саме, що по́слух¹ 1. Його брала злість, бо його принцип деспотизма [деспотизму] в сім’ї й послухання жінки Марта потоптала ногами (Н.-Лев., І, 1956, 391). 2. Слухання. Словник української мови в 11 томах
- послухання — Послуха́ння, -ня с. 1) Слушаніе. Щоб ішли усі до громади на послухання, слухати гетьмана Жовковського одповідання. Макс. (1849). 55. 2) = послух. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. 3) Послушаніе, работа въ монастырѣ ради спасенія души. Словник української мови Грінченка