1. Орфографічний словник української мови

поснувати

поснува́ти 1

дієслово доконаного виду

снуючи, виготовити основу тканини

поснува́ти 2

дієслово доконаного виду

посновигати

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поснувати — I -ую, -уєш, док., перех. 1》 Снуючи нитки, виготовити основу тканини. 2》 перен. Обплести, огорнути, оповити і т. ін. багато чого-небудь, у багатьох місцях. II -ую, -уєш, док., розм., рідко. Те саме, що посновигати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поснувати — ПОСНУВА́ТИ¹, ую́, ує́ш, док., що. 1. Снуючи нитки, виготовити основу тканини. Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку. А як спряла, Поснувала – Полотна шматок Наткала (Л. Первомайський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. поснувати — ПОСНУВА́ТИ¹, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Снуючи нитки, виготовити основу тканини. Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку. А як спряла, Поснувала — Полотна шматок Наткала (Перв., Райдуга.., 1960, 55); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  4. поснувати — Поснувати, сную, -єш гл. Сдѣлать основу для ткани; протянуть нитки. Що по нашім двору чорним шовком та посноване. Грин. ІІІ. 470. Словник української мови Грінченка