1. Орфографічний словник української мови

потакайло

потака́йло

іменник чоловічого або середнього роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потакайло — див. підлабузник; покірний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  2. потакайло — -а, ч. і с., розм., заст. Той, хто завжди усім потакає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потакайло — ПОТАКА́ЙЛО, а, ч. і с., розм., заст. Той, хто завжди усім потакає. Се чоловік потакайло (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. потакайло — ПОТАКА́ЙЛО, а, ч. і с., розм., заст. Той, хто завжди усім потакає. Се чоловік потакайло (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. потакайло — Потакайло, -ла с. = потакач. Се чоловік потакайло. Полт. г. Словник української мови Грінченка