потерпілий
потерпі́лий 1
дієприкметник
від: потерпі́ти
потерпі́лий 2
іменник чоловічого роду, істота
про людину
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потерпілий — Особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну, майнову шкоду. англ. victim; нім. Geschädigte m -n, -n; угор. sértett fél; рос. пострадавший. Словник із соціальної роботи
- потерпілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до потерпіти. 2》 у знач. прикм. Який зазнав чогось тяжкого, неприємного, дістав фізичну або моральну травму. || у знач. ім. потерпілий, -лого, ч.; потерпіла, -лої, ж. Людина, що дістала фізичну травму, зазнала матеріальних втрат, кривди і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потерпілий — ПОТЕРПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до потерпі́ти. В місцях, потерпілих від злої навали, ми все, що зруйновано, знов збудували (Н. Забіла). 2. у знач. прикм. Який зазнав чогось важкого, неприємного, дістав фізичну або моральну травму. Словник української мови у 20 томах
- потерпілий — ПОТЕРПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до потерпі́ти. В місцях, потерпілих від злої навали, ми все, що зруйновано, знов збудували (Забіла, Малим.., 1958, 16). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах