потерпілий
ПОТЕРПІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до потерпі́ти.
В місцях, потерпілих від злої навали, ми все, що зруйновано, знов збудували (Забіла, Малим.., 1958, 16).
2. у знач. прикм. Який зазнав чогось важкого, неприємного, дістав фізичну або моральну травму.
На стінах висіли в позолочених рамах картини: ведмеді в лісі, буря на морі — страшні хвилі ось-ось поглинуть купку потерпілих людей (Юхвід, Оля, 1959, 223);
*Образно. Сава біжить до майстерні взяти потрібні запасні частини для потерпілого трактора (Гончар, Дорога.., 1953, 14);
// у знач. ім. потерпі́лий, лого, ч.; потерпі́ла, лої, ж. Людина, що дістала фізичну травму, зазнала матеріальних втрат, кривди і т. ін.
У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий.. Не пам’ятає, як кинулась на допомогу потерпілому (Шиян, Баланда, 1957, 11);
Я приготувався слухати нарікання й докори і вже думав про те, як би знайти якесь добре слово для потерпілого, підтримати його в біді (Збан., Малин. дзвін, 1958, 265).
Значення в інших словниках
- потерпілий — потерпі́лий 1 дієприкметник від: потерпі́ти потерпі́лий 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- потерпілий — Особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну, майнову шкоду. англ. victim; нім. Geschädigte m -n, -n; угор. sértett fél; рос. пострадавший. Словник із соціальної роботи
- потерпілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до потерпіти. 2》 у знач. прикм. Який зазнав чогось тяжкого, неприємного, дістав фізичну або моральну травму. || у знач. ім. потерпілий, -лого, ч.; потерпіла, -лої, ж. Людина, що дістала фізичну травму, зазнала матеріальних втрат, кривди і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потерпілий — ПОТЕРПІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до потерпі́ти. В місцях, потерпілих від злої навали, ми все, що зруйновано, знов збудували (Н. Забіла). 2. у знач. прикм. Який зазнав чогось важкого, неприємного, дістав фізичну або моральну травму. Словник української мови у 20 томах