1. Орфографічний словник української мови

потопити

потопи́ти 1

дієслово доконаного виду

обігрівати якийсь час

потопи́ти 2

дієслово доконаного виду

знищити, втопивши в воді

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потопити — I -топлю, -топиш; мн. потоплять; док., перех. і без додатка. Топити (див. топити I) якийсь час. II див. потопляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. потопити — ПОТОПИ́ТИ¹, топлю́, то́пиш; мн. пото́плять; док., що і без дод. Топити (див. топи́ти¹) якийсь час. ПОТОПИ́ТИ² див. потопля́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. потопити — I. ЗАТО́ПЛЮВАТИ (покривати водою якийсь простір, поверхню чого-небудь — перев. під час повені, зливи), ЗАТОПЛЯ́ТИ, ЗАЛИВА́ТИ, НАВОДНЯ́ТИ, НАВО́ДНЮВАТИ, ПОЙМА́ТИ, ПОНІМА́ТИ розм., ПОТОПЛЯ́ТИ рідше; ПІДТО́ПЛЮВАТИ, ПІДТОПЛЯ́ТИ (знизу або частково). — Док. Словник синонімів української мови
  4. потопити — ПОТОПИ́ТИ¹, топлю́, то́пиш; мн. пото́плять; док., перех. і без додатка. Топити ( див. топи́ти¹) якийсь час. Словник української мови в 11 томах
  5. потопити — Потопити, -плю́, -пиш гл. Потопить, затопить, утопить. Дітей потоплю і сам утоплюсь. Чуб. II. 13. Вона собі сина породили, в глибокому колодязі потопила. Чуб. V. 363. Словник української мови Грінченка