1. Великий тлумачний словник сучасної мови

потопити

потопи́ти

I -топлю, -топиш; мн. потоплять; док., перех. і без додатка.

Топити (див. топити I) якийсь час.

II див. потопляти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потопити — потопи́ти 1 дієслово доконаного виду обігрівати якийсь час потопи́ти 2 дієслово доконаного виду знищити, втопивши в воді Орфографічний словник української мови
  2. потопити — ПОТОПИ́ТИ¹, топлю́, то́пиш; мн. пото́плять; док., що і без дод. Топити (див. топи́ти¹) якийсь час. ПОТОПИ́ТИ² див. потопля́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. потопити — I. ЗАТО́ПЛЮВАТИ (покривати водою якийсь простір, поверхню чого-небудь — перев. під час повені, зливи), ЗАТОПЛЯ́ТИ, ЗАЛИВА́ТИ, НАВОДНЯ́ТИ, НАВО́ДНЮВАТИ, ПОЙМА́ТИ, ПОНІМА́ТИ розм., ПОТОПЛЯ́ТИ рідше; ПІДТО́ПЛЮВАТИ, ПІДТОПЛЯ́ТИ (знизу або частково). — Док. Словник синонімів української мови
  4. потопити — ПОТОПИ́ТИ¹, топлю́, то́пиш; мн. пото́плять; док., перех. і без додатка. Топити ( див. топи́ти¹) якийсь час. Словник української мови в 11 томах
  5. потопити — Потопити, -плю́, -пиш гл. Потопить, затопить, утопить. Дітей потоплю і сам утоплюсь. Чуб. II. 13. Вона собі сина породили, в глибокому колодязі потопила. Чуб. V. 363. Словник української мови Грінченка