1. Орфографічний словник української мови

потрібка

по́трі́бка

іменник жіночого роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потрібка — -и, ж., розм. Що-небудь потрібне; певна потреба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. потрібка — ПО́ТРІ́БКА, и, ж., рідко. Що-небудь потрібне; певна потреба. – Певно, пише твій татунь з Канева, а може, й грошаки [гроші] шле на якусь потрібку (І. Нечуй-Левицький); Старому все сини Про ріжні потрібки, нестатки говорили (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  3. потрібка — ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм. Словник синонімів української мови
  4. потрібка — ПО́ТРІ́БКА, и, ж., розм. Що-небудь потрібне; певна потреба. — Певно, пише твій татунь з Канева, а може, й грошаки [гроші] шле на якусь потрібку (Н.-Лев., IV, 1956, 329); Старому все сини Про ріжні потрібки, нестатки говорили (Рильський, Поеми, 1957, 30). Словник української мови в 11 томах