потрібка
ПО́ТРІ́БКА, и, ж., рідко.
Що-небудь потрібне; певна потреба.
– Певно, пише твій татунь з Канева, а може, й грошаки [гроші] шле на якусь потрібку (І. Нечуй-Левицький);
Старому все сини Про ріжні потрібки, нестатки говорили (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потрібка — по́трі́бка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- потрібка — -и, ж., розм. Що-небудь потрібне; певна потреба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потрібка — ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм. Словник синонімів української мови
- потрібка — ПО́ТРІ́БКА, и, ж., розм. Що-небудь потрібне; певна потреба. — Певно, пише твій татунь з Канева, а може, й грошаки [гроші] шле на якусь потрібку (Н.-Лев., IV, 1956, 329); Старому все сини Про ріжні потрібки, нестатки говорили (Рильський, Поеми, 1957, 30). Словник української мови в 11 томах