похнюпа
похню́па
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похнюпа — -и, ч. і ж., розм. Похмура, понура людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похнюпа — ПОХНЮ́ПА, и, ч. і ж., розм. Похмура, понура людина. [Ганна:] Чоловік у мене, він би й нічого собі, коли ж похнюпа: поскаржуся йому на свекруху, а він мовчить!.. (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
- похнюпа — ПОХНЮ́ПА, и, ч. і ж., розм. Похмура, понура людина. [Ганна:] Чоловік у мене, він би й нічого собі, коли ж похнюпа: поскаржуся йому на свекруху, а він мовчить!.. (Кроп., II, 1958, 21). Словник української мови в 11 томах
- похнюпа — Похнюпа, -пи об. Человѣкъ, постоянно смотрящій въ землю, угрюмый. Словник української мови Грінченка