похода
похода́
іменник жіночого роду
хода
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похода — -и, ж., розм. Те саме, що хода. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похода — ПОХОДА́, и́, ж., розм. Те саме, що хода́. Похода легка й бистра; сама [черниця] висока, хоч би й парубку (Марко Вовчок); Автора [роману “Боротьба”] Ви угадали, та й видко коня по поході (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
- похода — ХОДА́ (манера ходити), СТУПА́, КРОК, ХІД, ПО́СТУП перев. з означ., ПОХОДА́ розм., ПОХІ́Д розм., ТУПА́ розм., СТУПНЯ́ діал. — Не ліз би ти в провожаті, Денисе, — неприязно обізвалася Уляна.. Словник синонімів української мови
- похода — ПОХОДА́, и́, ж., розм. Те саме, що хода́. Похода легка й бистра; сама [черниця] висока, хоч би й парубку (Вовчок, VI, 1956, 325); Автора [роману «Боротьба»] Ви угадали, та й видко коня по поході (Л. Укр., V, 1956, 63). Словник української мови в 11 томах
- похода — Похо́да, -ди ж. = похід 1. ум. походонька. О. 1862. IV. 22. Словник української мови Грінченка