1. Орфографічний словник української мови

правдолюбець

правдолю́бець

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правдолюбець — -бця, ч. Те саме, що правдолюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. правдолюбець — ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що правдолю́б. Там [у Москві] правдолюбця Толстого сліди І Грибоєдова сміх невгасимий (М. Рильський); Бо ж у цьому й справді вищий клас: зарубаю правдивий твір не тому, що він правдивий, що в ньому правда неприємна... Словник української мови у 20 томах
  3. правдолюбець — ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що правдолю́б. Там [у Москві] правдолюбця Толстого сліди І Грибоєдова сміх невгасимий (Рильський, II, 1960, 177). Словник української мови в 11 томах
  4. правдолюбець — Правдолюбець, -бця м. Поборник, истины. Словник української мови Грінченка