1. Словник української мови у 20 томах

правдолюбець

ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.

Те саме, що правдолю́б.

Там [у Москві] правдолюбця Толстого сліди І Грибоєдова сміх невгасимий (М. Рильський);

Бо ж у цьому й справді вищий клас: зарубаю правдивий твір не тому, що він правдивий, що в ньому правда неприємна, неповна чи “не та” (це й підмайстри критичного цеху вміють), а тому, що твір, мовляв, фальшивий, що він проти правди грішить. Ось і один з рецензентів, ставши в позу полум'яного правдолюбця, звинуватив автора у фальші (Б. Харчук);

Та буде завтра вигідніше хвалити й прославляти мене, терехівського обивателя, ви кожен мій ніготь словом барвистим вилижите [вилижіть]! А ви, правдолюбці, оборонці щастя людського? (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правдолюбець — правдолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. правдолюбець — -бця, ч. Те саме, що правдолюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правдолюбець — ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що правдолю́б. Там [у Москві] правдолюбця Толстого сліди І Грибоєдова сміх невгасимий (Рильський, II, 1960, 177). Словник української мови в 11 томах
  4. правдолюбець — Правдолюбець, -бця м. Поборник, истины. Словник української мови Грінченка