1. Орфографічний словник української мови

правочин

правочи́н

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правочин — ПРАВОЧИ́Н, у, ч., юр. Дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Обіг майнових благ у суспільстві супроводжується зміною власників. Словник української мови у 20 томах