1. Орфографічний словник української мови

преподобник

преподо́бник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. преподобник — -а, ч., рел. Святий, праведник. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. преподобник — ПРЕПОДО́БНИК, а, ч., рел. Святий, праведник; // ірон. – Оступись, будь ласка, а то ще вбрикну й тебе, преподобнику (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. преподобник — СВЯТЕ́ННИК (богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів), СПАСЕ́ННИК, ПРЕПОДО́БНИК. СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). Словник синонімів української мови
  4. преподобник — ПРЕПОДО́БНИК, а, ч., рел. Святий, праведник; // ірон. — Оступись, будь ласка, а то ще вбрикну й тебе, преподобнику (Н.-Лев., IV, 1956, 275). Словник української мови в 11 томах
  5. преподобник — Преподо́бник, -ка м. Преподобный, угодникъ, праведникъ. К. Бай. 45. Словник української мови Грінченка