1. Словник синонімів української мови

преподобник

СВЯТЕ́ННИК (богомільна людина, яка суворо дотримується церковних обрядів), СПАСЕ́ННИК, ПРЕПОДО́БНИК.

СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). — Що ж воно там пишеться?.. — Пишеться, як святих мучили за християнську віру, як преподобні жили в пустині, в лісах, пущах, нетрях (І. Нечуй-Левицький); В одному кутку картини був і рай. Праведники зривали тут з дерев золоті яблука (О. Донченко); — Тепер я й сам не відаю, куди належу: чи до грішних, а чи до праведних (М. Ю. Тарновський); Постав хіба свічку перед Серафимом-угодником (А. Тесленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. преподобник — преподо́бник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. преподобник — -а, ч., рел. Святий, праведник. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. преподобник — ПРЕПОДО́БНИК, а, ч., рел. Святий, праведник; // ірон. – Оступись, будь ласка, а то ще вбрикну й тебе, преподобнику (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. преподобник — ПРЕПОДО́БНИК, а, ч., рел. Святий, праведник; // ірон. — Оступись, будь ласка, а то ще вбрикну й тебе, преподобнику (Н.-Лев., IV, 1956, 275). Словник української мови в 11 томах
  5. преподобник — Преподо́бник, -ка м. Преподобный, угодникъ, праведникъ. К. Бай. 45. Словник української мови Грінченка