приданий

Значення в інших словниках

1. приданий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до придати 1). || придано, безос. присудк. сл. 2》 заст. Який дається в придане за нареченою. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. приданий — ПРИ́ДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до прида́ти 1. Танкісти були придані піхоті і діяти мали спільно з артилерією (Ю. Смолич); Взводи були придані до окремих стрілецьких рот (О. Гончар); // при́дано, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
3. приданий — ПРИ́ДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прида́ти 1. Танкісти були придані піхоті і діяти мали спільно з артилерією (Смолич, Світанок.., 1953, 400); Взводи були придані до окремих стрілецьких рот (Гончар, III, 1959, 98); // при́дано, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах