приданий
ПРИ́ДАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до прида́ти 1.
Танкісти були придані піхоті і діяти мали спільно з артилерією (Смолич, Світанок.., 1953, 400);
Взводи були придані до окремих стрілецьких рот (Гончар, III, 1959, 98);
// при́дано, безос. присудк. сл.
Усе спродане, — тільки оцю молодицю з дочкою до вслуги їй [пані] придано (Вовчок, І, 1955, 259).
2. заст. Який дається в придане за нареченою.
Плахта на ній.. ще материнська — придана; тепер вже таких не роблять (Кв.-Осн., II, 1956, 26);
— Ви за молодою панією, мабуть, придані? — За нею (Вовчок, І, 1955, 146).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приданий — при́даний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- приданий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до придати 1). || придано, безос. присудк. сл. 2》 заст. Який дається в придане за нареченою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приданий — ПРИ́ДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до прида́ти 1. Танкісти були придані піхоті і діяти мали спільно з артилерією (Ю. Смолич); Взводи були придані до окремих стрілецьких рот (О. Гончар); // при́дано, безос. пред. Словник української мови у 20 томах