1. Орфографічний словник української мови

прикінчити

прикінчи́ти

дієслово доконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикінчити — див. прикінчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прикінчити — ПРИКІНЧИ́ТИ див. прикі́нчувати. Словник української мови у 20 томах
  3. прикінчити — УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ) (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ (ЗАСТРІ́ЛИТИ), УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИТИ), ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ) розм. Словник синонімів української мови
  4. прикінчити — ПРИКІНЧИ́ТИ див. прикі́нчувати. Словник української мови в 11 томах
  5. прикінчити — Прикінчати, -ча́ю, -єш сов. в. прикінчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Доканчивать, докончить. Мнж. 61. Словник української мови Грінченка