1. Орфографічний словник української мови

прикінцевий

прикінце́вий

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикінцевий — [приек'інцевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  2. прикінцевий — -а, -е. 1》 Який міститься при кінці чого-небудь. 2》 Останній, підсумковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикінцевий — ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Який міститься при кінці чого-небудь. Всі часточки листка [картоплі], які розміщені між кінцевою і першою парою бічних часток, називаються прикінцевими часточками (з наук. літ.). 2. Останній, заключний. Словник української мови у 20 томах
  4. прикінцевий — ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л. Словник синонімів української мови
  5. прикінцевий — Прикінце́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. прикінцевий — ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Який міститься при кінці чого-небудь. Всі часточки листка [картоплі], які розміщені між кінцевою і першою парою бічних часток, називаються прикінцевими часточками (Картопля, 1957, 181). 2. Останній, заключний. Словник української мови в 11 томах