прикінцевий
ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Який міститься при кінці чого-небудь.
Всі часточки листка [картоплі], які розміщені між кінцевою і першою парою бічних часток, називаються прикінцевими часточками (з наук. літ.).
2. Останній, заключний.
Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві напуття: – Не допускайте, щоб вода закипала (О. Гончар);
У прикінцевій строфі [вірша А. Малишка “Кашовар”] висловлена основна думка твору (з навч. літ.);
Прикінцеві положення закону.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прикінцевий — прикінце́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- прикінцевий — [приек'інцевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- прикінцевий — -а, -е. 1》 Який міститься при кінці чого-небудь. 2》 Останній, підсумковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикінцевий — ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л. Словник синонімів української мови
- прикінцевий — Прикінце́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прикінцевий — ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Який міститься при кінці чого-небудь. Всі часточки листка [картоплі], які розміщені між кінцевою і першою парою бічних часток, називаються прикінцевими часточками (Картопля, 1957, 181). 2. Останній, заключний. Словник української мови в 11 томах