1. Словник української мови в 11 томах

прикінцевий

ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, а, е.

1. Який міститься при кінці чого-небудь.

Всі часточки листка [картоплі], які розміщені між кінцевою і першою парою бічних часток, називаються прикінцевими часточками (Картопля, 1957, 181).

2. Останній, заключний.

Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві напуття: — Не допускайте, щоб вода закипала (Гончар, Тронка, 1963, 192);

У прикінцевій строфі [вірша А. Малишка «Кашовар»] висловлена основна думка твору (Іст. укр. літ., II, 1956, 633).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикінцевий — прикінце́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прикінцевий — [приек'інцевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. прикінцевий — -а, -е. 1》 Який міститься при кінці чого-небудь. 2》 Останній, підсумковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прикінцевий — ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Який міститься при кінці чого-небудь. Всі часточки листка [картоплі], які розміщені між кінцевою і першою парою бічних часток, називаються прикінцевими часточками (з наук. літ.). 2. Останній, заключний. Словник української мови у 20 томах
  5. прикінцевий — ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л. Словник синонімів української мови
  6. прикінцевий — Прикінце́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)