1. Орфографічний словник української мови

причинити

причини́ти 1

дієслово доконаного виду

зачинити нещільно

причини́ти 2

дієслово доконаного виду

стати причиною нещастя

причини́ти 3

дієслово доконаного виду

додати

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. причинити — I див. причиняти I. II див. причиняти II. III див. причиняти III. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. причинити — ПРИЧИНИ́ТИ¹ див. причиня́ти¹. ПРИЧИНИ́ТИ² див. причиня́ти². ПРИЧИНИ́ТИ³ див. причиня́ти³. Словник української мови у 20 томах
  3. причинити — ЗАЧИНЯ́ТИ (двері, вікно і т. ін.), ЗАКРИВА́ТИ, ПРИКРИВА́ТИ, ПРИЧИНЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (перев. нещільно, неповністю); ПРИХИЛЯ́ТИ (тихо, плавно); ЗАХЛО́ПУВАТИ (різко, швидко, зі стуком). — Док. Словник синонімів української мови
  4. причинити — ПРИЧИНИ́ТИ¹ див. причиня́ти¹. ПРИЧИНИ́ТИ² див. причиня́ти². ПРИЧИНИ́ТИ³ див. причиня́ти³. Словник української мови в 11 томах
  5. причинити — Причинити, -ся см. причиняти, -ся. Словник української мови Грінченка