1. Орфографічний словник української мови

провидіння

прови́діння

іменник середнього роду

передбачення

провиді́ння

іменник середнього роду

за християнським віровченням — дія Бога; вища сила

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провидіння — Рука <�воля> Божа <�Небес>, перст <�промисел> Божий, п. Небо, Небеса. Словник синонімів Караванського
  2. провидіння — I [провид'ін':а] -н':а (передбачення) II [провиед’ін':а] -н':а (вища сила) Орфоепічний словник української мови
  3. провидіння — I пров`идіння-я, с. Дія за знач. провидіти. II провид`іння-я, с. За релігійними віруваннями – дія уявної надприродної істоти, Бога; вища сила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. провидіння — ПРОВИДІ́ННЯ, я, с. За релігійними уявленнями – дія надприродної істоти, Бога; найвища сила, абсолют. ПРОВИ́ДІННЯ, я, с. Дія за знач. прови́діти. Для реформ потрібен розрахунок, а не якесь провидіння (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. провидіння — Провиді́ння, -ння, (слов’янізм) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. провидіння — ПРОВИ́ДІННЯ, я, с. Дія за знач. прови́діти. Не слід вбачати в цьому звертанні Хмельницького до Росії акт якогось провидіння, властиве тільки йому розуміння історичних шляхів свого народу. Словник української мови в 11 томах