1. Орфографічний словник української мови

прогріх

про́гріх

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогріх — Про́гріх: — прома́шка, необачна помилка, неправильний вчинок [8] Словник з творів Івана Франка
  2. прогріх — див. ВЧИНОК, ПРОВИНА, ГРІХ. Словник синонімів Караванського
  3. прогріх — див. вада; помилка Словник синонімів Вусика
  4. прогріх — -а, ч., заст. Гріх (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прогріх — ПРО́ГРІХ, а, ч., заст. Гріх (у 2 знач.). Те, що довелося їй зазнати від Зоні, не вдавалося звести до категорії прогріхів, які можна загладити, зладити перепросинами, замазати добрими діяннями чи, зрештою, виправдати нервами (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
  6. прогріх — ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Словник синонімів української мови
  7. прогріх — ПРО́ГРІХ, а, ч., заст. Гріх (у 2 знач.). Те, що довелося їй зазнати від Зоні, не вдавалося звести до категорії прогріхів, які можна загладити, зладити перепросинами, замазати добрими діяннями чи, зрештою, виправдати нервами (Вільде, III, 1968, 167). Словник української мови в 11 томах
  8. прогріх — Про́гріх, -ха м. Погрѣшность, промахъ. Левиц. І. (Правда, 1868, 545). Словник української мови Грінченка