1. Орфографічний словник української мови

продублювати

проду́блювати

дієслово недоконаного виду

від: дуби́ти

продублюва́ти

дієслово доконаного виду

від: дублюва́ти

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. продублювати — I прод`ублювати-юю, -юєш, недок., продубити, -дублю, дубиш; мн. продублять; док., перех. Обробляти дубленням. Продубити шкури. || перен. Робити шкіру людини грубою, шорсткою (про дію вітру, холоду, сонця і т. ін.). II продублюв`ати-юю, -юєш, перех. Док. до дублювати. Продублювати фільм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. продублювати — ПРОДУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. проду́блять; док., що. Обробляти дубленням. Продубити шкіри; Продубити льон на килими; // перен. Робити шкіру людини грубою, шорсткою (про дію вітру, холоду, сонця і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  3. продублювати — ПРОДУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. проду́блять; док., перех. Обробляти дубленням. Продубити шкіри; Продубити льон на килими; // перен. Робити шкіру людини грубою, шорсткою (про дію вітру, холоду, сонця і т. ін.). Словник української мови в 11 томах