прокувати

Значення в інших словниках

1. прокувати — I див. проковувати. II -ую, -уєш, док., перех. і неперех. 1》 Док. до кувати II. 2》 Кувати (див. кувати II) якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. прокувати — ПРОКУВА́ТИ¹ див. проко́вувати. ПРОКУВА́ТИ², ую́, ує́ш, док., що і без прям. дод. 1. Док. до кува́ти². Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля (Марко Вовчок); На пораду вересень покличе Всю старшину лісу і степів, Прокує стара зозуля тричі... Словник української мови у 20 томах
3. прокувати — I. КУВА́ТИ (б'ючи молотком, надавати металу потрібної форми), ВИКО́ВУВАТИ, СКО́ВУВАТИ, ПРОКО́ВУВАТИ, КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: ви́кувати, скува́ти, прокува́ти, ви́клепати, ску́ти, ви́кути. Словник синонімів української мови
4. прокувати — ПРОКУВА́ТИ¹ див. проко́вувати. ПРОКУВА́ТИ², ую́, ує́ш, док., перех. і неперех. 1. Док. до кува́ти². Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля (Вовчок, І, 1955, 91); На пораду вересень покличе Всю старшину лісу і степів, Прокує стара зозуля тричі... Словник української мови в 11 томах
5. прокувати — Прокува́ти, -ку́ю, -єш гл. Прокричать (о кукушкѣ). Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля. МВ. І. 140. Словник української мови Грінченка