1. Словник української мови в 11 томах

прокувати

ПРОКУВА́ТИ¹ див. проко́вувати.

ПРОКУВА́ТИ², ую́, ує́ш, док., перех. і неперех.

1. Док. до кува́ти².

Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля (Вовчок, І, 1955, 91);

На пораду вересень покличе Всю старшину лісу і степів, Прокує стара зозуля тричі, І замовкне солов’їний спів (Перв., І, 1958, 166).

2. Кувати ( див. кува́ти²) якийсь час.

Її очі впали на Степанидку, — осміхнулася своїй думці: «Ого, ще п’ять год прокує зозуля, а ти, мамо, за скриню подбай…» (Кос., Новели, 1962, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокувати — прокува́ти 1 дієслово доконаного виду обробити метал куванням прокува́ти 2 дієслово доконаного виду про зозулю Орфографічний словник української мови
  2. прокувати — I див. проковувати. II -ую, -уєш, док., перех. і неперех. 1》 Док. до кувати II. 2》 Кувати (див. кувати II) якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокувати — ПРОКУВА́ТИ¹ див. проко́вувати. ПРОКУВА́ТИ², ую́, ує́ш, док., що і без прям. дод. 1. Док. до кува́ти². Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля (Марко Вовчок); На пораду вересень покличе Всю старшину лісу і степів, Прокує стара зозуля тричі... Словник української мови у 20 томах
  4. прокувати — I. КУВА́ТИ (б'ючи молотком, надавати металу потрібної форми), ВИКО́ВУВАТИ, СКО́ВУВАТИ, ПРОКО́ВУВАТИ, КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: ви́кувати, скува́ти, прокува́ти, ви́клепати, ску́ти, ви́кути. Словник синонімів української мови
  5. прокувати — Прокува́ти, -ку́ю, -єш гл. Прокричать (о кукушкѣ). Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля. МВ. І. 140. Словник української мови Грінченка