1. Орфографічний словник української мови

промелькнути

промелькну́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промелькнути — хохл. (премелькнуть) майнути Словник чужослів Павло Штепа
  2. промелькнути — ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Те саме, що промайну́ти 2. Він не примітив, що за тінь промелькнула повз його вікна (Панас Мирний); І раптом знайома постать промелькнула серед перехожих, Максим зупинився від подиву (І. Словник української мови у 20 томах
  3. промелькнути — ПРОБІ́ГТИ (біжучи, минути, залишити в стороні когось, щось), ПРОМЧА́ТИ, ПРОМАЙНУ́ТИ розм., ПРОМИГНУТИ розм., ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ розм.; ШАСНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ПРОШМИГНУ́ТИ розм., ШМИГНУ́ТИ (ШМИГОНУ́ТИ) розм., ПРОСЛИЗНУ́ТИ розм. (перев. непомітно). Словник синонімів української мови
  4. промелькнути — ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Те саме, що промайну́ти 2. Він не примітив, що за тінь промелькнула повз його вікна (Мирний, IV, 1955, 126); І раптом знайома постать промелькнула серед перехожих, Максим зупинився від подиву (Цюпа, Вічний вогонь, 1960... Словник української мови в 11 томах