промелькнути
ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Те саме, що промайну́ти 2.
Він не примітив, що за тінь промелькнула повз його вікна (Панас Мирний);
І раптом знайома постать промелькнула серед перехожих, Максим зупинився від подиву (І. Цюпа);
Коли Тимко відійшов, вона ще раз глянула йому вслід, і щось жалісливе промелькнуло в її очах (Григорій Тютюнник);
Перед очима Настиними промелькнуло, мов теперішнє, що робилося літ дванадцять назад [тому] (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- промелькнути — промелькну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- промелькнути — хохл. (премелькнуть) майнути Словник чужослів Павло Штепа
- промелькнути — ПРОБІ́ГТИ (біжучи, минути, залишити в стороні когось, щось), ПРОМЧА́ТИ, ПРОМАЙНУ́ТИ розм., ПРОМИГНУТИ розм., ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ розм.; ШАСНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ПРОШМИГНУ́ТИ розм., ШМИГНУ́ТИ (ШМИГОНУ́ТИ) розм., ПРОСЛИЗНУ́ТИ розм. (перев. непомітно). Словник синонімів української мови
- промелькнути — ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Те саме, що промайну́ти 2. Він не примітив, що за тінь промелькнула повз його вікна (Мирний, IV, 1955, 126); І раптом знайома постать промелькнула серед перехожих, Максим зупинився від подиву (Цюпа, Вічний вогонь, 1960... Словник української мови в 11 томах