1. Орфографічний словник української мови

промучувати

прому́чувати 1

дієслово недоконаного виду

прополіскувати

прому́чувати 2

дієслово недоконаного виду

завдавати страждань, мучити якийсь час

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промучувати — I -ую, -уєш, недок., промутити, -мучу, -мутиш, док., перех., спец. Збовтуючи, прополіскуючи у воді, звільняти від зайвих частинок або каламуті. II -ую, -уєш, недок., промучити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Завдавати кому-небудь мук, страждань. 2》 тільки док. Мучити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. промучувати — ПРОМУ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОМУТИ́ТИ, мучу́, му́тиш, док., що, спец. Збовтуючи, прополіскуючи у воді, звільняти від зайвих частинок або каламуті. ПРОМУ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. Словник української мови у 20 томах
  3. промучувати — ПРОМУ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОМУТИ́ТИ, мучу́, му́тиш, док., перех., спец. Збовтуючи, прополіскуючи у воді, звільняти від зайвих частинок або каламуті. ПРОМУ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Завдавати кому-небудь мук, страждань. 2. тільки док. Мучити якийсь час. Словник української мови в 11 томах