промучувати
ПРОМУ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОМУТИ́ТИ, мучу́, му́тиш, док., перех., спец. Збовтуючи, прополіскуючи у воді, звільняти від зайвих частинок або каламуті.
ПРОМУ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Завдавати кому-небудь мук, страждань.
2. тільки док. Мучити якийсь час.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- промучувати — прому́чувати 1 дієслово недоконаного виду прополіскувати прому́чувати 2 дієслово недоконаного виду завдавати страждань, мучити якийсь час Орфографічний словник української мови
- промучувати — I -ую, -уєш, недок., промутити, -мучу, -мутиш, док., перех., спец. Збовтуючи, прополіскуючи у воді, звільняти від зайвих частинок або каламуті. II -ую, -уєш, недок., промучити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Завдавати кому-небудь мук, страждань. 2》 тільки док. Мучити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- промучувати — ПРОМУ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОМУТИ́ТИ, мучу́, му́тиш, док., що, спец. Збовтуючи, прополіскуючи у воді, звільняти від зайвих частинок або каламуті. ПРОМУ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. Словник української мови у 20 томах